Минуса анатолий матвийчук / анатолий матвийчук - присвята батькам

Так несподівано, так романтично Музика знову мені награє Про веселкове казково-магічне, Про незабутнє дитинство моє. Білий туман яблуневого саду, Радісний світ весняної краси, В тихім саду солов'їні рулади І найдорожчі - батьків голоси. --- Пр Більшого щастя не варто й шукати, Сонячний промінь застиг на щоці, Ліва долоня в долоні у тата, / Права долоня у мами в руці. / 2р. --- Юності час божевільно-шалений, Час відкриттів і найперших невдач. Тато казав "Ти ще, синку, зелений" Мама просила "Синочку, не плач". Я ображався, тікаючи з дому, Їхні поради я чути не міг, Та проминало усе, і потому Я повертався на рідний поріг. Пр --- Всі ми з роками стаємо мудріші, Згадуєм часто дитинство своє І у нічній зачарованій тиші Пам'ять забути про них не дає. Все проминає, і осінь, і літо, Тільки одне нам дано на віки - Всі ми на білому світі ще діти, Доки живі наші сиві батьки. Пр---